Луцький замок

Луцький замок або замок Любарта - це символ Луцька, заснований у XIV столітті князем Любартом, сином великого литовського князя Гедиміна. На місці замку раніше знаходилося невелике поселення, яке з'явилося ще за часів Володимира Великого. У той час замок не був настільки могутнім і обороноздатним, як за часів литовських князів, але вже в 1069 році він витримав облогу польських військ на чолі з королем Болеславом II Хоробрим, які йшли на Київ. Замок стоїть на високому пагорбі біля злиття двох річок, Стір і Лучиця. З цього місця відкривається хороший огляд на околиці і з якого легко було обороняти північно-західні кордони Волині. Замок багаторазово відбивав набіги татар і витримував облоги польських військ. У XVII столітті стіни фортеці використовувалися як в'язниця для місцевих дворян і полонених солдатів. Протягом своєї історії вона неодноразово виконувала різні функції: була резиденцією князів, адміністративним центром і місцем ув'язнення. Збережені вежі, ворота і стіни XIV–XV століть дозволяють уявити середньовічне життя і архітектуру замку. У разі раптової облоги жителі Луцька шукали притулку всередині замку, розраховуючи на його надійні стіни. Замок відкритий для відвідувачів, де можна прогулятися внутрішнім двором, піднятися на вежу і побачити місто з висоти. Внутрішні експозиції розповідають про історію замку, повсякденне життя його середньовічних мешканців і значення фортеці в середньовічні часи. Серед місцевих легенд особливо відомі історії про підземні ходи, які з'єднували замок з різними частинами міста, археологи підтвердили існування деяких з них.